Якщо інша особа заборгувала вам кошти, та відмовляється їх сплатити добровільно, необхідно стягнути таку заборгованість примусово.
Умовно процес стягнення заборгованості можна поділити на декілька стадій, кожна з яких може дати результат, а саме:
- Досудове врегулювання спору;
- Стягнення заборгованості через суд;
- Примусове виконання судового рішення.
Досудове врегулювання спору
Якщо боржник не розраховується добровільно, виникає логічне питання – навіщо застосовувати досудове врегулювання спору ?
Перевагами стадії досудового врегулювання спору зі стягнення заборгованості є:
- Можливість дійти згоди з боржником в якомога коротший строк (економія часу) без здійснення судових витрат (економія коштів);
- Ознайомлення з позицією боржника, що дасть змогу краще підготувати свою правову позицію для суду;
- Донесення до боржника своїх вимог та демонстрація боржникові серйозності своїх намірів, що саме по собі може схилити його до домовленості;
- Доказова фіксація відмови боржника добровільно розраховуватися;
- Виграш часу для підготовки до судового розгляду, збирання доказів, розрахунку штрафних санкції тощо.
Найбільш простим та поширеним способом досудового врегулювання спору зі стягнення заборгованості є направлення боржнику претензії з вимогою сплатити кошти добровільно.
Додатково або альтернативно до направлення претензії можна здійснювати переговори з боржником, за необхідності із залученням медіатора.
При цьому, враховуючи обмеженість певними строками, позов до суду можна готувати паралельно з вищевказаними заходами, та в разі досягнення згоди – не подавати його.
Якщо заходи досудового врегулювання спору результату не принесли, необхідно звертатися до суду.
В цілому стадію досудового врегулювання оптимально здійснити протягом 1-2 місяців.
Стягнення заборгованості через суд
Позов про стягнення коштів подається до районного (міського, міськрайонного) суду за місцезнаходженням боржника протягом 3-х років від дня виникнення обов’язку боржника розрахуватися.
Для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена позовна давність в 1 рік, і це треба враховувати якщо ви включаєте до позову відповідні вимоги.
Умови, що висуваються до оформлення позовної заяви детально визначені Цивільним процесуальним кодексом України.
За звернення до суду необхідно сплатити судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову.
Важливо врахувати, що саме на позивача покладено обов’язок довести як наявність у боржника зобов’язання зі сплати коштів, так і відсутність такої сплати на день звернення до суду. З огляду на це, необхідно долучити до позову всю наявну доказову базу, яка підтверджує ці обставини.
Також важливо не забути додати до позову докази вчинення заходів з досудового врегулювання спору.
Загалом потрібно пам’ятати, навіть якщо наявність заборгованості є для вас очевидною, необхідно бути готовим доводити це суду.
В процесі судового розгляду боржник може погодитись сплатити кошти. В такому разі домовленість має бути оформлена ухвалою суду про затвердження мирової угоди.
Така ухвала визначає умови домовленості та може бути передана до примусового виконання, якщо сторони її не виконуватимуть.
Досягнувши в суді рішення про задоволення ваших позовних вимог, необхідно звернути його до примусового виконання.
Тривалість судового розгляду залежатиме від складності справи та завантаженості суду. Слід розраховувати, що розгляд в суді першої інстанції займе щонайменше 3-4 місяці. В разі подання апеляційних та касаційних скарг, розгляд може затягнутися додатково.
Примусове виконання судового рішення
Для примусового виконання рішення суд видає виконавчий лист або судовий наказ, в залежності від особливостей спору.
Якщо після набрання рішенням законної сили суд не видає його самостійно, необхідно звернутися з заявою та отримати виконавчий лист (судовий наказ) наручно в суді або поштою.
Виконавчий лист (судовий наказ) для його примусового виконання передається приватному чи державному виконавцю за місцезнаходженням боржника.
Лист (наказ) подається виконавцю в оригіналі, разом із заявою, в якій зокрема вказуються реквізити для перерахування коштів.
В подальшому виконавець відкриває виконавче провадження та вчиняє виконавчі дії, зокрема: накладає арешт на майно, банківські рахунки боржника; розшукує майно через компетентні органи та установи, якщо виявленого майна недостатньо для покриття заборгованості; надає банкам, в яких відкриті рахунки у боржника, платіжні інструкції для списання коштів тощо.
Хід виконавчого провадження можна відстежувати за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження, та ознайомлюватися з усіма документами та діями виконавця в межах вашої справи.
Крім цього, до виконавця можна звертатися з клопотаннями, заявами, скаргами у разі, якщо ви вбачаєте таку потребу.
Тривалість виконавчого провадження залежатиме в першу чергу від наявності у боржника майна, на яке може бути звернено стягнення, та грошових коштів на рахунках.
Якщо на рахунках перебуває достатньо коштів, вони будуть в лічені дні заарештовані виконавцем та списані на вашу користь.
В разі якщо майна/коштів не буде, виконання затягнеться до їх розшуку та виявлення, після чого кошти можуть бути списані, а майно реалізоване з метою покриття заборгованості.
