Офіс в житловому приміщенні. Так чи ні?

Всі ми звикли, що зазвичай підприємці сидять в комфортабельних офісних центрах, яких у нас чимало. Але це не завжди можливо. 

Доволі поширена ситуація, коли суб’єкт господарювання (компанія або фізична особа) орендує житлове приміщення для ведення господарської діяльності, розміщуючи в орендованому приміщенні свій офіс (або просто створює у своїй квартирі).

Чи можна взагалі орендувати житлове приміщення під офіс? І, власне, які це матиме наслідки?

Про все це ми й розповімо далі.

Власник житлової квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб. Це закріплено в ч.1 ст. 383 ЦКУ.

Так, згідно зі ст. 320 ЦКУ, власник має право використовувати своє майно для провадження підприємницької діяльності, крім випадків, установлених законом.

Однак при цьому слід взяти до уваги, що власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам і гідності громадян, інтересам суспільства. І якщо всі ці вимоги дотримані, то жодних перешкод для розміщення офісу в житловому приміщенні немає.

Аналогічне за своєю суттю тлумачення встановлене і в Житловому кодексі України, посилаючись на ст. 6 ЖКУ, відповідно до якої надання приміщень у житлових будинках для потреб промислового характеру забороняється. У ст. 10 ЖКУ йдеться: громадяни зобов’язані дбайливо ставитися до будинку, в якому вони проживають, використовувати житлове приміщення відповідно до його призначення, додержуватися правил користування житловими приміщеннями.

Тому ні в кого не повинно бути сумнівів, що поняття господарської діяльності не тотожне промисловому виробництву. Адже господарська діяльність може мати як промисловий (приміром, виробництво товарів), так і непромисловий характер (торгівля, виконання робіт, надання послуг).

Якщо, маючи намір зареєструвати офіс підприємства у квартирі засновника, ви не плануєте одночасно з цим розгортати в ній промислове виробництво, то однозначно не порушуєте глобальної «промислової» заборони, озвученої вище. Тоді й не існує і правових підстав, які б могли таким вашим намірам зашкодити.

Для підтвердження вищесказаного можна взяти рішення Конституційного Суду України від 02.03.2011 р. у справі № 2-7/2011. Суд підкреслив, що правовідносини, які виникають зі ст. 320 ЦКУ (тобто в разі використанні власником житлових приміщень для здійснення підприємницької діяльності), до кінця не врегульовані. Усунути ж таку прогалину до снаги лише парламенту — він має внести певні зміни й доповнення до відповідних законів. 

І доки цього не буде зроблено, головне для вас — не порушувати прямих заборон чинного законодавства. А також дотримуватись інших правил добропорядного колективного співжиття.

Інакше можна потрапити на невдоволених сусідів. 

Наприклад. Справа № 22-2217/13р. Позивач КП «Керуюча дирекція Шевченківського району» звернувся з позовом до суду у зв’язку зі скаргами мешканців будинку. В скаргах йдеться про те, що використання відповідачами житлового приміщення під офіс суперечить чинному законодавству. Позивач просить відповідачів використовувати квартиру за призначенням (для проживання). Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2012 р. позов задоволено. Потім Апеляційний суд м. Києва дійшов наступного висновку. Керуючись ч.5 ст.319 ЦК України власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства. Але. Позивач не надав переконливих доказів на підтвердження того, що відповідачі використовують своє майно на порушення прав інших осіб та завдають шкоди майну позивача. Саме тому правових підстав для задоволення позовних вимог не було. У зв’язку з чим рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28.11.2012 р підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Як висновок. Розташування офісу або діяльність непромислового характеру в житловому приміщенні допускається. Головне без порушення прав мешканців житлового будинку.