22 травня 2024 року Президент України підписав Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо регулювання праці домашніх працівників».
Законом вносить зміни до низки нормативно-правових актів. В тому числі, до Кодексу законів про працю, доповнюючи його главою ХІ-А «Праця домашніх працівників».
Відповідно до нового закону, домашня праця – це робота, яка виконується для домогосподарства за трудовим договором.
Домашнім працівником вважається будь-яка фізична особа, яка виконує домашню працю. При цьому встановлено обмеження – така особа повинна бути не молодшою 16 років.
По суті, новий Закон врегульовує працю тих працівників, які надають послуги фізичним особам в обслуговуванні їхніх будинків та квартир: прибирання, прання, приготування їжі, догляд за територією, садівництво та інші.
Роботодавцем в цьому випадку виступає фізична особа, яка замовляє такі послуги. При цьому домашні працівники отримають такі ж самі трудові права та соціальні гарантії, як і будь які інші наймані працівники. Домашні працівники будуть отримувати трудовий стаж та право на пенсію, а також мають право на оплачувану відпустку.
З домашніми працівниками укладається трудовий договір. Він є основним документом, що засвідчує виникнення, зміну та припинення трудових відносин та визначає права та обов’язки сторін. Також він є підставою для допуску домашнього працівника до роботи.
Про укладення трудового договору роботодавець зобов’язаний повідомити в податкову у визначеному Кабміном порядку. Такий порядок має бути розроблений протягом трьох місяців після офіційної публікації Закону.
Законом визначено особливості укладення трудового договору з домашнім працівником.
Трудовий договір укладається в письмовій формі в двох примірниках по одному для кожної із сторін (посвідчувати його нотаріально – необов’язково) та повинен містити:
- прізвище, ім’я, по батькові та адреси роботодавця і домашнього працівника;
- місце роботи;
- дату початку дії трудового договору, а в разі укладення строкового трудового договору – строк дії договору;
- опис виду і характеру роботи у формі, достатній для розуміння особою без спеціальних фахових знань обсягу своїх трудових обов’язків;
- умови оплати праці (її розмір, періодичність, строки виплати, спосіб розрахунку, оплата роботи в нічний та надурочний час, у вихідні, святкові та неробочі дні);
- тривалість робочого часу і часу відпочинку, порядок залучення до надурочних робіт, роботи у вихідні, святкові та неробочі дні;
- умови надання щорічної оплачуваної відпустки;
- способи обміну інформацією.
Також, якщо працівникові надається житло (платно або безоплатно), умови його надання також можуть бути включені до трудового договору.
Законом передбачено, що загальнообов’язкове державне соціальне страхування домашніх працівників здійснюється на засадах добровільності. Тобто, сплачувати чи не сплачувати ЄСВ сторони договору визначають самостійно.
На домашніх працівників поширюються положення щодо тривалості робочого часу та часу відпочинку, передбачені Кодексом законів про працю. Тобто, встановлюється 40 годинний робочий тиждень. Залучення такого працівника до надурочних робіт можливе лише в межах норм, встановлених трудовим законодавством.
Якщо у зв’язку із специфікою домашньої праці не може бути додержана передбачена законом щоденна або щотижнева тривалість робочого часу. В такому випадку допускається запровадження підсумованого обліку робочого часу
Домашній працівник самостійно веде облік свого робочого часу у зручній для нього формі та погоджує його з роботодавцем у встановлений трудовим договором спосіб.
У зв’язку з зазначеними нововведеннями розширено повноваження Держпраці. Роботодавці, які використовують працю найманих працівників можуть бути притягнені до відповідальності за порушення трудового законодавства.
Працівники органів Держпраці матимуть право:
- надсилати запити та отримувати інформацію про використання фізичною особою праці домашніх працівників;
- проводити конфіденційні розмови з домашніми працівниками;
- проводити роз’яснювальну роботу роботодавцями щодо додержання законодавства та оформлення трудових відносин.
На роботодавців за використання праці домашніх працівників без укладення трудового договору може бути накладено штраф. Розмір штрафу складає від 10 до 30 мінімальних заробітних плат (від 80 000 до 240 000 гривень).
Отже, новий закон не тільки захищає домашніх працівників, а й встановлює обов’язки та відповідальність до роботодавців, що використовують їхню працю. Крім того, враховуючи необхідність повідомляти податкову про укладення трудового договору, домашнім працівникам доведеться своєчасно сплачувати податки до бюджету.
