Володимир Дишлюк, старший юрист АО «Bires»
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
При виплаті зарплати працівникові роботодавець повинен здійснити нарахування і відрахування з заробітної плати. В чому між ними різниця?
При нарахуванні на заробітну плату роботодавцем здійснюється обов’язків платіж – єдиний соціальний внесок. Він не зменшує дохід працівника і здійснюється роботодавцем самостійно.
Відрахування з заробітної плати. Це витрати працівника, які роботодавець, як податковий агент, утримує з заробітної (доходу) працівника і перераховує їх до бюджету. До відрахувань відносяться податок на доходи фізичних осіб та військовий збір.
На сьогодні в України ставки зазначених податків і платежів наступні:
- єдиний соціальний внесок – 22%;
- податок на доходи фізичних осіб – 18%;
- військовий збір – 1,5%.
Наприклад. Співробітнику нараховану заробітну плату в розмірі 10 000 гривень. Нарахування і відрахування з неї складатимуть:
- єдиний соціальний внесок – 2 200 грн.;
- податок на доходи фізичних осіб – 1 800 грн.;
- військовий збір – 150 грн.
Працівник отримає «на руки» 8 050 грн., платежі до бюджету складуть 4 150 грн., а витрати роботодавця – 12 200 грн.
Зрозуміло, що таке навантаження являється досить суттєвим для роботодавців. Тому для оптимізації податків користуються різними методами, в тому числі і незаконними – виплатою зарплати «в конвертах».
Для довідки. На сьогоднішній день за різними даними рівень «тінізації» заробітних плат становить 35 – 50 відсотків. Щорічні втрати бюджету від ухилення сплати податків на заробітну плату складаю від 25 до 90 мільярдів гривень.
Однак не всі методи оптимізації податків являються незаконними.
Найпоширеніший з них – залучення додаткових працівників через передачу певних бізнес-процесів на виконання фізичним особам-підприємцям (ФОП), тобто – аутсорсинг.
Тобто, з ФОП укладаються договори підряду, виконання робіт або надання послуг. Відповідно до цих договорів підприємство-замовник оплачує результат роботи, а не сам процес. Всі ризики щодо своєчасного та якісного надання послуг несе виконавець.
При цьому, обов’язки щодо сплати податків та обов’язкових платежів також сплачуються фізичною особою-підприємцем.
Для прикладу. Вартість робіт (послуг), які виконує ФОП платник єдиного податку третьої групи, складає 10 000 грн., то податки становитимуть:
- єдиний соціальний внесок – 1320 грн.;
- єдиний податок 5% – 500 грн.
ФОП отримає «на руки» 8 180 гривень, а витрати підприємства складають 10 000 гривень.
Вже на такій сумі економія помітна, а при збільшенні платежів різниця буде відчуватися ще більше.
Але не варто відразу реєструвати всіх працівників підприємцями і заміняти трудові договори на господарські, адже тут теж є певні ризики.
Так, органи Держпраці можуть знайти в договорах з ФОП ознаки прихованих трудових відносин, що призведе до нарахування штрафних санкцій.
До основних критеріїв прихованих трудових відносин можна віднести:
- Періодичність отримання винагороди за виконанні роботи або надані послуги. Тобто, оплата за договором з ФОП не повинна співпадати з виплатою заробітної плати. Виконані роботи чи надані послуги повинні підтверджуватись відповідними актами;
- Послуги надаються під контролем підприємства-замовника;
- Отриманий дохід від даного підприємства є єдиним джерелом доходу для ФОП, тобто в нього не має інших замовників;
- ФОП виконує роботи або надає послуги на робочу місці підприємства-замовника та дотримується правил внутрішнього трудового розпорядку;
- Послуги надаються виключно з використанням обладнання, офісної техніки та матеріалів замовника.
Висновок. Будуючи свою бізнес-структуру, варто враховувати наявні ризики та дотримуватись розумного балансу. Запорука успіху – якісно оформлена документація та правильно розроблені господарські договори.
