Представники бізнесу нерідко стикаються із палким інтересом правоохоронних органів до їхньої діяльності.
Як правило, слідчого цікавить фінансово-господарська документація Вашого підприємства (договори, накладні, акти, платіжні документи). Також це можуть бути: інформація щодо активів компанії, дані про співробітників/службових осіб підприємства, посадові інструкції, накази. На адресу компаній можуть приходити запити від правоохоронних органів про надання документів або певної інформації на підставі статті 93 Кримінального процесуального кодексу України.
Виникає питання. Як краще вчинити у даній ситуації? Відмовити слідчому у наданні документів чи навпаки у відповідь на його запит надіслати відповідні документи.
Перш за все, при отриманні запиту рекомендуємо Вам звернути увагу, чи він правильно оформлений:
- У запиті обов’язково має зазначатися ПІБ та посада особи, яка запитує інформацію або документи. Також не зайвим буде перевірити, чи дійсно така особа працює у відповідному правоохоронному органі на зазначеній посаді;
- Запит має бути надруковано на бланку відповідного правоохоронного органу;
- Запит має містити інформацію про номер кримінального провадження, про факт, щодо якого воно здійснюється;
- Запит має містити обґрунтування (реальні підстави) необхідності отримання тих чи інших документів.
Однак, уявімо ситуацію, що запит слідчого надіслано з дотриманням норм кримінального процесуального законодавства України. Які в даному випадку існують можливі варіанти поведінки власника бізнесу, щоб випадково не наразити свою компанію на небезпеку?
- Найпоширенішою реакцією відповіді на запит представника правоохоронного органу є відмова у наданні документів.
Конкретний порядок отримання документів в особи або підприємства оформлений у главі 15 КПК України «Тимчасовий доступ до речей і документів». Зокрема ст. 159 КПК України встановлено, що такий тимчасовий доступ можливий виключно на підставі ухвали слідчого судді. Подібна правова позиція викладена також і у висновку Вищого спеціалізованого суду України з розгляду кримінальних і цивільних справ. П.18 роз’яснень № 223-558/0/4.13 від 15.04.2013 р.: сторона кримінального провадження має право вимагати речі і документи виключно в порядку тимчасового доступу або розраховувати на добровільне надання речей/документів їх власником.
Тобто компанія зобов’язана надати документи співробітникам правоохоронних органів лише в разі надання рішення суду. В рішенні повинен бути зазначений чіткий перелік документів, необхідних слідству для розслідування кримінального правопорушення.
Дійсно, іноді слідчі діють за принципом «раптом пощастить» при зверненні із запитом до підприємства. На практиці доволі часто після отримання відмови у наданні документів компанія більше ніколи не чує про слідчого та про відповідне кримінальне провадження. Це свідчить про відсутність реальних підстав для звернення до суду для примусового отримання запитуваних документів.
В інших випадках після відмови надати документи на вимогу службова особа може звернутись до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку на підприємстві. Метою проведення цієї слідчої дії є вилучення необхідних слідчому документів.
- Коли компанія впевнена у законності своєї позиції, вона обирає інший варіант поведінки – швидко надати відповідні документи слідчому.
У свою чергу це може звільнити підприємство від заходів процесуального примусу та пов’язаному із ними перешкоджанню нормальній роботі компанії. Також ви не ризикуєте можливістю вилучення набагато більшої кількості документів.
Таким чином, у кожному конкретному випадку варто ретельно оцінити ризики та переваги різних варіантів відповідей на запит та обрати найкращий.
Анастасія Мерзлюк,
юрист Bires Law Firm
