У підприємців, які виїхали за кордон і продовжують працювати, або вже повернулися в Україну, часто виникає питання.
Дохід, отриманий в іноземному банку – чи потрібно його декларувати в Україні та сплачувати податки?
На це питання не можна дати однозначної відповіді.
Відповідно до вимог Податкового кодексу України необхідно показувати (декларувати) будь-який дохід. Але стосовно того, як його декларувати і які сплачувати податки, існує декілька варіантів.
Особа, зареєстрована як фізична-особа підприємець, являється податковим резидентом України. Відповідно, зобов’язана сплачувати податки в Україні, в тому числі й з доходу, отриманого за кордоном.
Якщо така особа знаходиться за кордоном в країні перебування більше 183 календарних днів, одночасно така особа може бути податковим резидентом країни, в якій вона знаходиться. В цьому випадку виникає ризик подвійного оподаткування.
З більшістю європейських країн Україною укладені договори про уникнення подвійного оподаткування, які по своїй суті являються типовими. Умовами таких договорів передбачено наступне. Якщо податок з доходу (з заробітної плати, підприємницької діяльності, зареєстрованої в країні перебування тощо) вже сплачено – повторно цей дохід в Україні не оподатковується.
Тому, в першу чергу, слід звертати увагу на те, чи сплачується (утримується) податок з доходу в країні перебування.
Якщо так, то такий дохід однозначно не включається до доходу ФОП. В цьому випадку необхідно зберігати документи про сплату податків за кордоном. Щоб в майбутньому була можливість підтвердити це на запит української податкової.
Інший випадок – коли податок з отриманого за кордоном доходу не сплачено. А сам дохід був отриманий на рахунки, відкриті в іноземних банківських установах, або через міжнародні платіжні системи.
В цьому випадку є два варіанти:
- Його можна включити до податкової декларації ФОП та сплачувати з нього єдиний податок (5% для платника єдиного податку 3-ї групи);
- Включати дохід до податкової декларації фізичної особи (не ФОП) та сплачувати з нього податок на прибуток за ставкою 18%.
Податкова наполягає на тому, що варто застосовувати другий варіант і сплачувати податок на доходи фізичних осіб. Адже в цьому випадку ставка податку буде більшою. Однак навіть у своїх роз’ясненнях податкові органи визнають неоднозначність тлумачення податкового законодавства.
Однозначно можна стверджувати. Роялті, дивіденди, доходи від продажу корпоративних прав тощо не належать до бази оподаткування єдиним податком. Їх необхідно включати до податкової декларації з податку на прибуток фізичних осіб (другий варіант).
Перший варіант можливий за умови, якщо це дохід від підприємницької діяльності і він за загальними правилами може оподатковуватись єдиним податком. Наприклад, якщо в Україні зареєстровано ФОП, який надає послуги в сфері ІТ. Ці ж самі послуги ФОП надає перебуваючи за кордоном.
При цьому Податковий кодекс для визначення моменту виникнення оподатковуваного доходу не прив’язується до надходження коштів до українського банку. Тут працюють такі правила.
Момент отримання доходу — дата надходження коштів платнику єдиного податку в безготівковій формі (п. 292.6 ПКУ). Надходження валюти на іноземний банківський рахунок цілком відповідає такій умові.
Сума доходу — перерахована валюта за курсом НБУ на дату отримання доходу (п. 292.5 ПКУ).
Подальша доля отриманого доходу (перевели на рахунок в Україні чи відразу витратили) ніяк не повинна впливати на податкові характеристики такого доходу. Адже по суті, це отримання коштів від підприємницької діяльності на іноземний банківський рахунок.
Таким чином. Дохід, отриманий ФОП на закордонний банківський рахунок можна включати до декларації з єдиного податку. Навіть якщо він відкритий не для ведення підприємницької діяльності. Податковим законодавством не передбачено відповідальності за отриманий ФОПом дохід не на підприємницький рахунок в Україні.
