Коли у господарські відносини втручається держава в особі податкового органу, це може призвести до ускладнення співпраці між, здавалося б, найнадійнішими партнерами.
Особливо це проявляється у відносинах між платниками ПДВ, оскільки в них присутній такий елемент як податковий кредит. Реалізація права на нього так чи інакше перебуває в залежності від податкового органу. Тому ніколи не знаєш на чиєму боці у спорі з податковою може опинитися контрагент.
Трапляються випадки, коли для контрагента-покупця в якого “завис” податковий кредит, вигідніше щоб податкові накладні не реєструвалися.
Адвокати АО “БАЄРС” захистили інтереси клієнта в судовому процесі про стягнення заборгованості, де постало важливе фундаментальне питання. Питання щодо розмежування господарських та податкових відносин.
За результатами розгляду судами трьох інстанцій, Верховним Судом було надано важливі висновки. Ці висновки допоможуть всім платникам ПДВ краще розуміти можливі фінансові ризики.
Коротко суть справи полягала в наступному. В 2019 році виконавцем були надані послуги замовнику. Договором було передбачено наступне. Замовник вправі утримати частину оплати за послуги, яка дорівнює податковому кредиту з ПДВ, до реєстрації виконавцем податкових накладних. Реєстрація податкових накладних була протиправно зупинена контролюючим органом. Тому виконавець в судовому порядку довів необхідність їх реєстрації та накладні були зареєстровані за рішенням суду. Однак після реєстрації податкових накладних замовник вирішив перебрати функції податкової на себе та відмовився сплачувати утриману суму. При цьому посилаючись на реєстрацію ПН з порушеннями, на його думку, вимог податкового законодавства.
Кредитор за представництва АО “БАЄРС” звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. Після перегляду справ судами трьох інстанцій було досягнуто позитивного рішення, та зроблено висновки про наявність обов’язку замовника сплатити кошти.
В першу чергу, суди погодилися, що товарність та реальність господарських операцій має бути предметом податкової перевірки. А не спору в господарському суді.
Було підтверджено позицію, що наявність/відсутність податкових правопорушень не є предметом господарської юрисдикції. Відповідні обставини повинні встановлюватись контролюючим органом при перевірках.
Тобто, контрагент не має права перебирати на себе функції Державної податкової служби та встановлювати податкові правопорушення самостійно.
Крім цього, було досягнуто наступного висновку. У разі врегулювання умовами договору порядку реєстрації податкових накладних, необхідно чітко визначати чи розповсюджуються ці умови на розрахунки коригування.
У нашій справі замовник стверджував: умова договору про реєстрацію податкових накладних має тлумачитись як така, яка охоплює обов’язок виконавця за необхідності зареєструвати розрахунок коригування. Втім Верховний Суд вирішив: якщо в пункті договору сказано лише про податкові накладні, це автоматично не підтягує за собою розрахунки коригування. Попри їх взаємопов’язаність.
Отже, якщо ви хочете покласти договором обов’язок на контрагента зареєструвати розрахунки коригування – слід прямо вказувати про це.
Цікавий факт. В той самий час вже без участі АО “БАЄРС” Верховним Судом був розглянутий інший господарський спір, в якому постали фактично ті ж самі питання. Справа № 916/334/22.
В цій справі Верховний Суд визначив наступне. Відносини між платниками ПДВ щодо правопорушень при реєстрації ПН/РК є відносинами між платником податку та державою. А не відносинами суб’єктів господарювання між собою.
Це актуально навіть попри те, що такі відносини впливають на можливість формування податкового кредиту.
Суди погодились з цілком адекватною думкою. Один суб’єкт господарювання (покупець/замовник) для стягнення з продавця/виконавця збитків, понесених в зв’язку з втратою податкового кредиту, повинен підтвердити факт податкового правопорушення з боку продавця/виконавця.
І підтвердити це він має не власними суб’єктивними умовиводами, а матеріалами перевірки уповноваженого контролюючого органу.
Дана судова практика є дуже важливою для врегулювання господарських відносин між платниками ПДВ та напрошувалася давно.
З огляду, що вказані висновки були зроблені Верховним Судом – їх необхідно враховувати у господарській діяльності. Оскільки при вирішенні подібних спорів ними керуватимуться всі інші суди.
Це буде актуальним у спорах між платниками ПДВ щодо стягнення заборгованості, відшкодування збитків, зумовлених втратою податкового кредиту тощо.
Можливо, дані висновки стануть у нагоді й в певних категоріях адміністративних спорів з податковою щодо ПДВ.
Для тих, хто бажає детальніше ознайомитись з першоджерелами. Номери судових справ про стягнення заборгованості за представництва АО “БАЄРС” – 902/611/22, 902/612/22, 902/613/22.
