“Ви маєте право зберігати мовчання. Будь-що сказане вами може бути і буде використане проти вас в суді” – всі чудово знають цю фразу з американських блокбастерів. Це частина формулювання, яке в юридичному просторі США називають “правилом Міранди”.
Зберігати мовчання при затриманні – це засадниче право людини, яке реалізується і в Україні. Однак, коли справа доходить до суду щодо проблеми “мовчання” виникають нові уточнення. Адже за загальними правилами за відмову від дачі показань настає кримінальна відповідальність. Сформулюємо це питання простіше: щодо кого в Україні реалізується право не давати показання у суді?
У статті 61 Конституції України сказано. “Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім‘ї або близьких родичів, коло яких визначається законом”. Якщо про показання “щодо себе” все зрозуміло, то визначення членів сім’ї і близьких родичів визначається у залежності від норм галузевого законодавства.
Тому, якщо ви завжди хотіли отримати підтвердження, що троюрідний дядько Сергій не є вашим “близьким родичем” – ось вам юридична пам’ятка:
- Кримінально-процесуальний кодекс. Відносить до близьких родичів батьків, дружину, дітей, рідних братів, сестер, діда, бабу, онуків;
- Кодекс про шлюб і сім’ю. Подружжя, батьки та діти (до них прирівнюються усиновителі й усиновлені), вітчим і мачуха, пасинки і падчерці. Іншими родичами є дід, баба, сестри, брати та онуки.
- Цивільний кодекс. У питанні спадкоємців, до близьких родичів відносить дітей (у тому числі усиновлених), подружжя, батьків (усиновителів), а також онуків і правнуків, братів і сестер, діда і бабу як з боку батька, так і з боку матері.
