Ігор Багрій, керуючий партнер АО «Bires»
Цікавить питання правосвідомості людей. Чому нехтуються життєві правила? Чому не розуміють, що якщо одного разу все минулось, то іншого може вже і не повезти.
Сів за кермо в стані алкогольного чи наркотичного сп’яніння? Чекай біди!
Це проблема не сьогодення, вона починається набагато раніше.
Протягом останніх 10 років відповідальність за керування транспортними засобами в стані сп’яніння значно посилалась.
Адміністративна відповідальність передбачає, разом з застосуванням штрафу, обов’язкове позбавлення права керування транспортним засобом. В в разі повторного вчинення правопорушення – конфіскацію транспортного засобу винуватця.
Поряд з цим, відбулися зміни і в кримінальному законодавстві.
Виключено можливість застосування положень закону про звільнення від кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення, скоєного під час керування транспортним засобом в стані сп’яніння.
Особа не може бути звільнена з передачею її на поруки, примиренням з потерпілим, дійовим каяттям чи зміною обстановки. Як наслідок, реальне відбуття покарання! Але чому це не має значного впливу на наших громадян? Через їх необізнаність в законодавстві. Чи в зв’язку з їх впевненістю, що можливо вирішити будь – яку ситуацію в правоохоронних органах чи судах.
Так, і в даній ситуації, водій вже неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння. Виникає запитання, так чому судом до нього не було застосовано конфіскацію автомобіля? Можливо списати на лояльність суду. Але я більш схильний припустити, що суду не надано доказів на підтвердження власності водія на автомобіль. Так, законодавством передбачена можливість конфіскувати лише транспортний засіб, що знаходиться у власності водія. З цим зрозуміло, а як бути в даній ситуації, з компанією «Uklon»? Які у неї зобов’язання перед споживачем послуги, та водієм автомобіля?
Ми всі пам’ятаємо часи класичних таксопарків. Всі транспортні засоби були у власності, або в оренді, а водії працевлаштовані офіційно в компанії. Відповідно цивільного законодавства, якби виникла така ситуація, відповідальність за відшкодування шкоди з вини водія вказаного транспортного засобу, несе безпосередньо роботодавець.
В ситуації з «Uklon» все по-іншому. Компанія є власником створеного продукту інтелектуальної власності – додатку «Uklon». Відповідно надає своїм споживачам можливість за допомогою додатку організувати та планувати перевезення. А водіям – послуги з організації взаємодії зі споживачем, з метою обробки та виконання замовлень та автоматичної побудови оптимальних маршрутів. Тобто, компанія надає інформаційні послуги, а не послуги з перевезення пасажирів. Крім того, кожен хто завантажив додаток «Uklon» автоматично погодився з умовами, приєднався до угоди. В угоді прямо передбачено:
ТОВ «Уклон Україна» не несе відповідальності за шкоду життю та здоров’ю, будь-які прямі та непрямі збитки, матеріальні та моральні збитки, зобов’язання або втрати, понесені в результаті використання або невикористання користувачем доступу до онлайн-сервісу”.
В такій ситуації єдиним належним відповідачем є водій транспортного засобу. Хоча, як на мене, це не є справедливим, оскільки споживачі асоціюють перевізника безпосередньо з компанією. Кожен, замовляючи послугу в компанії «Uklon», розраховує на належний та якісний сервіс. Хоче відчувати себе захищеними та мати право на належну компенсацію від компанії за спричинення незручностей та завдані збитки.
